2021 — NIK

Автор: Антон Миколайович Матвіюк.

Тема нашої роботи Волинь, але Волинь не сучасна, а стародавня і ми сьогодні хочемо зупинитися на певному історичному періоді історії Волині і розібратись, що ж відбувалося колись, дуже давно, в нашому прекрасному і такому мальовничому краї. Але ж тут в декого може виникнути запирання. А чому ви вибрали саме давнину і що ви там забули? Невже вам не подобається сучасність. Подивіться навкруги, яка чудова наша Волинь, які красиві пейзажі навколо, які прекрасні в нас озера, ріки, ліси. Які гарні в нас міста. Старовинний Луцьк з кожним роком молодіє і стає все красивішим, древня столиця Волині Володимир, радує нас своїми церквами і соборами, а чого варта велична Почаївська лавра і маленький Острог зі своєю славетною академією, а древній Любомель-любе місто-волинського правителя, мудрого князя філософа Володимира Васильковича, як і завжди милий і привітний. Також Ковель, Нововолинськ, Ківерці, Дубно, Кременець старовинний Камінь, який згадується древніми літописцями в Волинському літописі. Все це правда, але крім всього цього у Волині є ще й славна історія і ця історія відноситься саме до того періоду в якому ми хочемо побувати, а саме тринадцятого століття. Тому що цей період виявився самим славетним періодом в історії нашої Волинської землі. Саме в цей період на Волині утворилася велика держава, одна з найбільших і наймогутніших держав Європи а її столиця, величний Володимир, став одним з найбільших міст в східній Європі. Але ця славетна історія нашого мальовничого краю була перекручена, а фактично вкрадена і приписана іншій території. Ось ми і вирішили окунутися с сиву давнину, щоб все побачити, у всьому розібратися і встановити істину. Але ми не будемо переповідати всі історичні події, так як про це багато написано і немає ніякого сенсу ще раз переказувати те що видане багатотисячними тиражами, а нині припадає курявою на полицях бібліотек і займає значну частину інформаційного простору в світовій паутині. Ми зупинемось тільки на певних і на наш погляд найбільш суперечливих моментах. Але зачекайте, ми ледве не забули вказати актуальність даної теми. Так це просто, актуальність полягає в правді, тому що правда завжди актуальна. Правда не кожному вона та клята правда подобається і не кожний її хоче знати і чути. Ну що ж поробиш, так було завжди, так є і зараз і ми не будемо на це зважати. Мало кому що не подобається, всім же не вгодиш.

Так давайте ж стряхнем віковічну куряву з завіси історії і заглянемо в ту сиву давнину, щоб краще розібратися в тому, що насправді відбувалося в ті давні-прадавні часи на нашій палко любимій Батьківщині. Ну, що ж, тоді з Богом в путь і в дальню дорогу.

Почаївська лавра
Continue reading →

Text.ru - 100.00%

Тема трофеев Красной Армии в ходе и после окончания Второй мировой войны не очень была популярна в советское время. О ней попросту предпочитали не вспоминать. Мы только знали о героическом подвиге советского народа, беззаветной преданности делу коммунистической партии, о ее мудрых вождях и полководцах, которые дорожили жизнью каждого солдата, а также о ее мудром и единственно правильном руководстве. А как все происходило на самом деле, нам об этом знать как-то не полагалось. Но информация просачивалась и об этом хоть что-то, да было известно. Например, я знал об этом еще с самого детства. Моя прабабушка рассказывала, как с фронта, после победы, с мешками набитыми разным немецким добром, как вьючные мулы, возвращались ее соседи и знакомые и как они говорили, что если бы снова на войну, пошли бы не задумываясь, только на ее окончание. Да, конечно, война есть война и у войны своя мораль, далеко не сопоставимая с библейскими принципами и нормами морального кодекса строителя коммунизма. По большому счету войны всегда и велись для того, чтобы что-то захапать. То рабов, то имущество, то землю, вместе с городами, лесами и селами, то просто барахло побежденного. Другими словами простой воин всегда имел право на разграбление и трофеи. А еще помимо простого, банального разграбления и наживы, существует такое ученое слово, как репарации, что по-латыни означает восстановление. Это такая материальная форма ответственности, в рамках международных правовых отношений, которая накладывается на сторону, нанесшую материальный ущерб другой стороне, на которую первая сторона напала и своим нападением, в ходе военных действий, нанесла оной значительный материальный ущерб.

 так завоевывали трофеи
Continue reading →